середу, 13 травня 2020 р.

26 квітня 1986 року о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Основні наслідки аварії були подолані за 7 місяців і вже у листопаді два з трьох вцілілих енергоблоків були знову введені в експлуатацію.На обкладинці: Четвертий реактор Чорнобильської АЕС після вибуху, травень 1986 року
209573
Читати 10 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply
Після десятиліття успішної експлуатації атомних реакторів подвійного призначення, на яких крім генерації електроенергії вироблялись ізотопи для військових потреб, з середини 1960-х років у СРСР почалась розробка одноцільових безкорпусних реакторів, відомих як РБМК (Реактор великої потужності канальний — російською), для виробництва електричної і теплової енергії. Енергоблоки з реакторами подібного типу мали стати основою великої мережі атомних електростанцій (АЕС), загальна електрична потужність котрих за десятиліття мала сягнути 8 ГВт. В рамках цієї програми для забезпечення електроенергією Центрального енергетичного району СРСР, до якого входило 27 областей УРСР і Ростовська область РРСФР, біля Києва планувалось звести Центрально-Українську АЕС. Дирекція з її будівництва, створена 11 грудня 1969 року наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР, опікувалась не лише власне АЕС біля села Копачі за 18 км на північний захід від Чорнобиля, але й містом-супутником, спроектованим поблизу залізничної станції Янів, що на відстані 2 кілометрів від майбутньої АЕС, яке мало стати важливим транспортним і промисловим центром з населенням до 85 тисяч чоловік.
Населений пункт Прип'ять був заснований 4 лютого 1970 року, а вже у травні почалось риття котловану для майбутньої АЕС, згодом перейменованої на Чорнобильську. Перший її енергоблок було прийнято в експлуатацію 14 грудня 1977 року, другий — 10 січня 1979-го. Того ж року Прип'ять постановою Верховної Ради УРСР отримала статус міста. 3 грудня 1981 року відбувся енергетичний пуск третього енергоблоку, 25 листопада 1983 року — четвертого.
Через чотири місяці Чорнобильська АЕС вийшла на проектну потужність 4 000 МВт, виробляючи близько 10% електроенергії України.
На кінець квітня 1986 року було заплановано зупинку 4-го енергоблоку для проведення поточного ремонту. Як правило, подібні заходи використовувались для проведення технічних експериментів для удосконалення обладнання АЕС і вивчення режимів його експлуатації. На цей раз було вирішено випробувати можливість використання інерції обертання турбін після їх відключення в якості резервного джерела живлення на випадок його аварійного відключення. Вперше вивчення різних режимів сповільнення реактора РБМК-1000 було проведене 9 вересня 1982 року, але привело до пошкодження тепловиділяючої збірки і розриву одного з технологічних каналів через відмову системи аварійного захисту. Після доопрацювання турбогенератора експерименти проводились ще двічі, але обидва рази невдало, хоча й без фізичних пошкоджень обладнання.

Чергове випробування розпочалось о 1-й ночі проти 25 квітня з поступового зниження потужності реактора 4-го енергоблоку. Через 13 годин була планово відключена система автономного охолодження реактора, однак невдовзі на вимогу диспетчера «Київенерго» виведення блоку довелось зупинити і до 11-ї вечора він пропрацював на половині потужності.
Такий позаштатний режим призвів до т. зв. «отруєння» реактора ізотопами ксенона, через що о 0-28 26 квітня 1986 року відбулось миттєве падіння практично до нуля потужності реактора. За півгодини її вдалось підняти, правда, до втричі нижчого значення, ніж передбачав регламент випробувань. Попри це о 1-07 вони були продовжені. Підключення шести насосів в якості навантаження призвело до неочікувано стрімкого збільшення потужності, яке взяти під контроль не вдалось, й по сигналу аварійного захисту, який о 1-23-39 спрацював на пульті оператора АЕС, почалось відключення реактора. Проте через його конструктивний недолік опускання поглинаючих стержнів в активну зону відбувалось надто повільно, реактор заглушити не вдалось, і о 1-23-47 пролунав вибух, а через дві секунди — ще один.

Вибухи на Чорнобильській АЕС були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції
Потужність вибухів була настільки великою, що вони повністю зруйнували обшивку реактора і зірвали багатотонну верхню плиту 4-го енергоблоку, крізь яку в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію і стронцію.
Першою жертвою аварії став оператор циркулярних насосів Валерій Ходемчук, який загинув під уламками. Його тіло знайти так і не вдалось.
Через сім хвилин на місце вибуху прибули пожежні команди з Чорнобиля і Прип'яті, зусиллями яких за три години вдалось локалізувати пожежу і запобігти її поширенню на 3-й енергоблок, з'єднаний з 4-м спільним коридором. У перші години після аварії у рятувальників не було розуміння ситуації і активну зону реактора намагались охолодити водою. Ці зусилля виявились марними і привели до опромінення (в ряді випадків смертельного) багатьох людей. О 6-й ранку від опіків і перелому хребта в лікарні помер інженер-наладник Володимир Шашенок. Близько обіду до Москви літаком було відправлено першу групу з 28 вражених радіацією з числа пожежних і співробітників АЕС. Загалом від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше двох сотень було госпіталізовано.

За офіційною статистикою віддалені наслідки опромінення, виявлені за наступні 15 років, стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб, за неофіційною — в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС
Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилось лише наступного дня, коли близько полудня 27 квітня диктор прип'ятської радіотрансляційної мережі сповістив про збір та евакуацію жителів 45-тисячного міста. Їх не попередили про масштаби і причини небезпеки, не дали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися для зменшення впливу радіоактивного забруднення. Щоб запобігти паніці, повідомлялося, що евакуація лише тимчасова, однак невдовзі довелось вивозити населення не лише з 10-кілометрової зони навколо АЕС, а й з населених пунктів у радіусі 30 км від Чорнобиля.

«Увага, шановні товариші! Міська рада народних депутатів повідомляє, що у зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'ять складається несприятлива радіаційна обстановка. Партійними та радянськими органами, військовими частинами приймаються необхідні заходи. Однак, з метою забезпечення повної безпеки людей, і, в першу чергу, дітей, виникає необхідність провести тимчасову евакуацію жителів міста в найближчі населені пункти Київської області. Для цього до кожного житлового будинку сьогодні, 27 квітня, починаючи з 14-00, будуть подані автобуси в супроводі працівників міліції та представників міськвиконкому. Рекомендується з собою взяти документи, вкрай необхідні речі, а також, на перший випадок, продукти харчування. Керівниками підприємств та установ визначено коло працівників, які залишаються на місці для забезпечення нормального функціонування підприємств міста. Всі житлові будинки на період евакуації будуть охоронятися працівниками міліції. Товариші, тимчасово залишаючи своє житло, не забудьте, будь ласка, закрити вікна, вимкнути електричні та газові прилади, перекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою, організованості і порядку при проведенні тимчасової евакуації» — Оголошення про евакуацію з Прип'яті, 27 квітня 1986 року
Через традиційну для СРСР секретність і схильність применшувати масштаби негараздів, офіційно радянські громадяни були повідомлені про Чорнобильську аварію лише 28 квітня, коли про неї, базуючись на даних про підвищений радіаційний фон над Швецією, вже сповістили більшість іноземних засобів масової інформації. При цьому агентство ТАРС було вкрай лаконічне: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію».
Втім, це не зупинило масових публічних заходів з нагоди Першотравня і за особистою вказівкою генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова в Києві, Гомелі та інших містах України і Білорусі в околиці Чорнобильської АЕС пройшли велелюдні святкові демонстрації.
Лише 3 травня завершилась евакуація людей з 10-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. До 6 травня було евакуйовано жителів інших населених пунктів в радіусі 30 км навколо місця аварії, загалом понад 115 тисяч чоловік.

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія на чолі з заступником голови Ради міністрів СРСР Борисом Щербиною, яка координувала свою діяльність з республіканськими комісіями в Білоруській РСР, Українській РСР і РРФСР. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС почали прибувати фахівці, відряджені для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини — як регулярні, так і сформовані з терміново викликаних резервістів. Їх зусиллями через три тижні завдяки скинутим з вертольотів 4 тисячам тон суміші піску, бору, свинцю і глини вдалось ізолювати реактор 4-го енергоблоку, що продовжував випромінювати радіацію, і зупинити подальше забруднення ґрунту. Щоб запобігти зараженню ґрунтових вод і Дніпра, інженерними військами навколо АЕС була споруджена захисна стіна, глибина якої місцями доходила до 30 метрів, а також були відсипані дамби на річці Прип'ять.
Для зменшення радіаційного фону, у червні 1986 року силами 90 тисяч чоловік над 4-м реактором Чорнобильської АЕС почалось зведення спеціального бетонного «саркофагу».

Основна частина робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС була виконана у 1986—87 роках силами приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 осіб
Офіційне розслідування, проведене Державною комісією і підтримане Міжнародним агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), провину за аварію поклало майже виключно на персонал ЧАЕС, і в листопаді того ж 1986 року, по завершенні за рекордні 205 днів зведення над 4-м енергоблоком ізоляційної споруди, відомої як «Укриття», 1-й та 2-й енергоблоки, а грудні 1987 року й 3-й енергоблок були знову введені в експлуатацію. Проте, вже у 1993 році уповноваженими міжнародними інституціями, у тому числі й МАГАТЕ, раніше зроблені висновки було визнано помилковими і головною причиною аварії було названо конструктивну недосконалість реактора РБМК-1000, що у поєднанні з неправильною підготовкою експерименту і «низькою безпековою культурою» непоінформованих про потенційні загрози операторів призвело до фатальних наслідків. Великі пожежі і аварії, що трапились у подальші роки, змусили переглянути можливість експлуатації Чорнобильської АЕС і у 1996 році був зупинений спочатку другий, а потім і перший її енергоблок.
29 березня 2000 року було прийнято постанову уряду України № 598 «Про дострокове припинення експлуатації енергоблока № 3 та остаточне закриття Чорнобильської АЕС» й о 13-17 15 грудня ЧАЕС повністю припинила свою роботу.
У квітні 2012 року за фінансової підтримки країн «великої вісімки» і Європейського банку реконструкції та розвитку силами міжнародного консорціуму почалось будівництво нового «саркофагу» над зруйнованим 4-м реактором Чорнобильської АЕС, яке має бути завершене у 2019 році.

неділю, 26 квітня 2020 р.

23 квітня - Всесвітній день книги і Читайте! Читайте! Читайте!


Читайте! Читайте! Читайте!
Читайте не поспішаючи, щоб не втратити
жодної краплі змісту книги.
bookday22.jpg
Читайте! Нехай не буде жодного дня,
коли б ви не прочитали хоча б однієї
сторінки з нової книги!

К. Паустовський
У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.
ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.
Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.
Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.
В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.
Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.
Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.
Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!
Бажаємо нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Нехай придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.
Вислови про книгу
Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

Іван Франко
Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій
Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Ф. Достоєвський
Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я.
Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М.
Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О.
Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г.
Читання - це створення власних думок за допомогою думок інших людей. М.О. Рубакін
Вчасно прочитана книга - величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. П.А. Павленко

22.04 - міжнародний день землі



Сьогодні світ відзначає День Землі: що потрібно знати




Щороку мешканці світу об’єднуються, аби відзначити День Землі і таким чином вшанувати крихку природу планети, яка все більше страждає від людських дій. День Землі у 2020 році припадає на середу, 22 квітня.  Народжені з ініціативи громадських організацій заходи до Всесвітнього дня Землі спонукають людей бути уважнішими до тендітного і вразливого довкілля, привертаючи чимало уваги з боку медіа, окремих політиків і звичайних громадян. Перша акція у рамках дня Землі пройшла у 1970 році в США. Відтоді святкування стало популярним, а американський сенатор Гайлорд Нельсон створив з активістського осередку Гарварду окрему групу, яка й займалась подальшим

Серед найбільших акцій – 20-мільйонна демонстрація, що об’єднала навколо себе, зокрема, сотні шкіл. Відтоді День Землі 22 квітня святкуєть

Настає День Землі, коли лунає Дзвін миру – символ спокою і солідарності націй щодо проблем екології. Перший такий дзвін, відлитий з орденів і медалей людей з різних куточків планети, був встановлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку в 1954 році.
REUTERS

REUTERS

четвер, 16 квітня 2020 р.




техніка безпеки
” Безпека дорожнього руху “
Мета: поглибити знання учнів про правила дорожнього руху; повторити основні правила пішоходів, велосипедистів, мотоциклістів, пасажирів, водіїв; сприяти розвитку мислення, мовлення, пам’яті, навичок поведінки на дорозі; виховувати повагу до оточуючих, увагу, правила ввічливості.

   
Ми не можемо уявити свого життя без транспорту, без доріг, світлофорів, пішохідних переходів. Відстані між районами, установами, магазинами такі значні, що подолати їх можна тільки за допомогою транспорту.
Отже, транспорт – наш вірний друг! Але, забуваючи про власну безпеку, нехтуючи правилами дорожнього руху, люди можуть стати жертвою своєї необдуманої поведінки. Адже транспорт може бути не тільки корисним, а й небезпечним,


1) Перехід дороги. Види переходів
Пішоходи повинні переходити проїжджу часину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні, надземні.
Наземні – це ділянка проїжджої частини.
Надземні – це перехід над проїжджою частиною.
Підземні – перехід під проїжджою частиною.
Якщо в зоні нема переходу, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки.
Якщо є світлофор, треба керуватися його сигналами. Переходячи вулицю, треба подивитись ліворуч, а потім, дійшовши до середини, – праворуч.
2) Особливості руху пішоходів за складних дорожніх умов
Коли туман, опади, ожеледь, то виникають складні дорожні умови.
Так, на слизькій чи мокрій дорозі значно погіршується гальмовий шлях ТЗ, це може призвести до наїзду на пішоходів. Окрім того, пішоходів може засліпити світло фар автомобілів. Щоб уникнути травмування, необхідно:
Переходити тільки тоді, коли впевнений, що транспорт знаходиться на достатній відстані;
Не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти;
У темний час потурбуватися, щоб виділити себе на проїжджій частині чи узбіччі (блискучі предмети, предмети білого кольору).
При переході дороги в умовах недостатньої видимості необхідно оцінити дорожню ситуацію ліворуч і праворуч. І тільки переконавшись у безпеці, переходити дорогу.







1) Правила для велосипедистів
Під час їзди на велосипеді не варто дуже сильно триматися за кермо, дивитись треба не на колесо, а метрів на 5-6 уперед.
Рухатись по дорозі на велосипеді дозволяється особам, які досягли 14-річного віку. Велосипеди мають бути обладнані звуковим сигналом і світловідбивачами. Для руху затемна – включити ліхтар (фару).
Водії велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам руху.
2) Велосипедистам забороняється:
Керувати велосипедом з несправним гальмом;
Рухатись по дорогах для автомобілів, якщо поруч є велосипедна доріжка;
Рухатись по тротуарах і пішохідних дорогах (крім дітей до 7-и років під наглядом дорослих);
Під час руху триматися за інший транспортний засіб;
Їздити, не тримаючись за кермо, знімати ноги з педалей;
Буксирувати велосипеди;
Перевозити пасажирів на велосипеді (за винятком дітей до 7-и років на додатковому сидінні).



1) Загальні правила для мотоциклістів.
До управління мотоциклом допускаються особи, досягли 16-річного віку й мають посвідчення на право управління мотоциклом. Особі, яка навчається управлінню мотоциклом, повинно виповнитись не менше 14-и років.
Перевозити пасажирів на мотоциклі дозволяється тільки в колясці й на задньому сидінні мотоцикла. Не дозволяється перевозити дітей, які не досягли 12-ти років.
2) Правила для “мотоциклістів”
Перед виїздом перевірити гальма, звукову та світлову сигналізацію.
Дотримуватись правил дорожнього руху. Не влаштовувати гонки на швидкість, бути уважними.
Водії мотоциклів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним.
При русі затемна необхідно включати фари, стежити, щоб світловідбиваючі деталі були чистими.
Знижувати швидкість на дорозі, укритій піском, льодом чи снігом, на спуску, якщо незрозуміла поведінка іншого водія.
Не буксувати інших та не їздити самим на буксирі.
Назавжди забути слово “проскочити”!


1) Правила безпеки на зупинках громадського транспорту
Очікувати транспорт треба у призначеному місці. Якщо ж його не має, слід очікувати на тротуарі чи на узбіччі. Не можна стояти спиною до транспорту, що наближається.
Небезпечно стояти в першому ряді: коли до зупинки підходить транспорт, юрба може виштовхнути під колеса. Не можна намагатись увійти у транспорт, що вже відходить.
Після виходу з транспорту не слід поспішати відразу переходити на другий бік вулиці, краще зачекати, доки транспорт від’їде.
2) Посадка й висадка з ТЗ
Посадку й висадку пасажирам дозволяється здійснювати після зупинки транспортного засобу. У задні двері автобуса пасажири заходять, а у передні виходять. Якщо є треті, середні двері, у них можна входити та виходити.
Якщо у транспорт заходить інвалід, жінка з маленькою дитиною, літні пасажири, слід пропусти ти їх уперед, допомогти увійти. Якщо вони виходять, допомогти вийти.
Входити у транспортний засіб можна тільки в тому випадку, якщо він остаточно зупинився, і тільки з того боку тротуару чи узбіччя проїжджої частини. Протягом темного часу доби слід уникати порожніх зупинок. Очікувати транспорт краще в багатолюдних місцях, на добре освітленій зупинці.
3) Безпека салону
У салоні передбачено все необхідне. Є аварійні та запасні виходи, вогнегасники, аптечка. Стоячи у транспорті, необхідно надійно триматися за поручні чи спеціальні ручки. Це допоможе не впасти під час гальмування.
Стояти в салоні краще обличчям у бік руху.
У громадському транспорті можуть бути злодії. Щоб не стати їх жертвою, треба тримати на очах свій портфель чи сумку, треба бути уважним, особливо при виході.
4) Поведінка в екстремальних ситуаціях
При автобусній аварії для виходу слід використовувати двері, аварійні виходи, вентиляційні люки. Якщо не відчиняються двері, відкривати запасні виходи. З ущільнювача вікон треба витягнути гумовий шнур, після цього просто надавити на скло.
Якщо аварійні виходи не відкриваються, треба, обернувши руку будь-якою тканиною, вибити найближче скло. Це можна зробити обома ногами.

1) Особливості посадки й висадки з автомобіля
Посадку й висадку варто робити не на проїжджій частині, а у спеціально відведених місцях чи біля бордюру дороги.
2) Потенційна небезпека пасажирських місць
Усередині салону автомобіля для пасажира існують такі фактори, що травмують:
Наявність зайвих пасажирів;
Багаж на задньому сидінні;
Імовірність пересування пасажира в середині салону;
Наявність виступів у середині автомобіля;
Незакріплені предмети.
3). Захисні системи, їх призначення
Найнебезпечнішим є переднє сидіння поруч із водієм, тому перевезення дітей до 12-ти років на цьому сидінні суворо заборонено.
До захисних систем салону автомобіля належать:
Підголівники;
Ремені безпеки (обов’язково ремені при русі автомобіля мають бути пристебнуті);
Надувні подушки безпеки;
Безпечні колисочки для дітей до одного року;
Безпечне крісло для дітей дошкільного віку.

 Жити у великому місті і не знати правил дорожнього руху неможливо. Щоб зберегти життя, уникнути неприємних ситуацій на дорозі, слід знати ці правила й завжди їх дотримуватись, а іноді навіть нагадувати про них вашим рідним.

понеділок, 6 квітня 2020 р.


 школа самовиховання: спокуси та помилки людини



Той, хто правильно вказує на мої помилки, - мій учитель; той, хто правильно відзначає мої вірні вчинки, - мій друг; той, хто мені лестить, - мій ворог.
Сюнь-цзи
Важливо не те, ким тебе вважають, а хто ти насправді.
Публій Сір
Традиційно старший підлітковий вік вважають віком самовизначення особистості. Самовизначення нерозривно пов'язане з розумінням себе, своїх можливостей і прагнень.

Як правильно оцінити себе?
1. Судіть про себе у справах.
2. Порівнюйте себе з тими, хто краще вас.
3. Той, хто вас критикує - ваш друг.
- Критикує один - задумайтеся.
- Критикують два - проаналізуйте свою поведінку.
- Критикують три - переробляйте себе.
4. Строго ставитеся до себе і м'яко - до інших.


 Скоро ви закінчите 9 класів і вам доведеться вибирати свій подальший шлях: десятий клас,  училище, коледж, технікум. Хтось зробить цей вибір усвідомлено і самостійно. А хтось поки і сам не знає, чого він хоче. Дев'ятикласники знають багато формул, теорем, правил, законів, можуть вирішувати складні завдання і давати оцінку літературним персонажам, але далеко не кожен може відповісти на прості запитання: хто я? який я? яким я хочу бути? що думають про мене інші? Сьогодні ми будемо вчитися відповідати на ці питання.

II. Інтерактивна бесіда по темі «Навіщо потрібна самооцінка?»

Великий німецький поет І.В. Гете стверджував: «Розумна людина не той, хто багато знає, а хто знає самого себе». Чи можете ви вважати себе розумними людьми? 
Що можна дізнатися про себе?

Свої фізичні можливості, стан здоров'я.
Свої таланти, здібності (розумові, творчі).
Свій характер, темперамент, волю.
Свої смаки, звички.
Свої сильні і слабкі сторони.
 Навіщо взагалі потрібна правильна самооцінка?

Дізнатися покликання, вибрати професію.
Уникнути помилок і розчарувань.
Правильно поводитися з оточуючими.
 не братися за нездійсненні справи.
Правильно визначити мету в житті.
 Дійсно, людина, яка об'єктивно оцінює свої здібності і можливості, зможе безпомилково вибрати своє покликання, визначити мету в житті. Такій людині легше уникнути краху життєвих планів, розчарувань, помилок. І якщо виникнуть неприємності, він буде шукати причину не в інших, а в собі.



самооцінка:
Завищена: зарозумілість, самовпевненість, нахабство, запальність.
Зниження: пасивність, образливість, сугестивність, боягузтво.
Об'єктивна: врівноваженість, впевненість в собі, скромність, почуття власної гідності.
. Що можна порадити людині із завищеною самооцінкою? (Бути більш самокритичним, навчитися бачити свої слабкості, не вважати себе вище інших і т. П.)
Що можна порадити людині із заниженою самооцінкою? (Зайнятися спортом, перемогти свою боягузтво, навчитися говорити «ні» і т. П.)
Що можна порадити людині з об'єктивної самооцінкою? (Не втрачати впевненості в собі, продовжувати працювати над своїми недоліками, які не хвалитися своїми достоїнствами і т. П.)



. Багато хто не може визначити свої цілі, принципи, ідеали. Мені здається, вони просто погано уявляють собі, що це таке. Давайте розберемося з цими поняттями. Життєві цілі - що це таке? (Це мрія. Те, до чого людина прагне.)
Навіщо потрібно ставити перед собою цілі? (Щоб до чогось прагнути, щоб був сенс життя.)
Скільки цілей може бути у людини?
Які ж бувають мети в житті? (Можуть бути короткострокові, довгострокові цілі.) :

Багатство, слава, влада.
Стати майстром своєї справи, щоб усі тебе поважали.
Бути просто хорошою людиною, любити людей.
Створити хорошу сім'ю, побудувати будинок, посадити дерево, виростити дітей.
Жити для себе: вчитися, розвиватися, подорожувати.
Принести користь людям, жити для людей.
Знайти свою любов.
Жити для задоволення, насолоди.
Здійснити наукове відкриття, знайти ліки від невиліковної хвороби.
Жити для Бога. Чи не грішити, боротися зі своїми пристрастями.
Вчені говорять, що життєва мета дає людині сили, він починає щось робити для досягнення цієї мети, і в кінці кінців його мрії збуваються. Але життєві цілі бувають різні. Одні дають сили на все життя, а інші тільки на короткий період.
Кажуть, що досягти мети зовсім не важко: треба просто кожен день робити до цієї мети хоча б один крок. Інакше ця мета так і залишиться мрією.
принципи
 Але навіть найкрасивіша мета може бути людиною відкинута, якщо потрібно поступатися принципами. Життєві принципи - це переконання, погляд на речі, життєві правила. Які бувають принципи? Перш за все, це 10 християнських заповідей.
Є люди, які керуються іншими принципами, наприклад: «Людина людині - вовк» (закон джунглів), «Не вір, не бійся, не проси» (тюремний закон), «Бери від життя все!», «Після нас - хоч потоп ! »і т. п
Навіщо потрібні принципи? Чи може людина змінювати свої принципи протягом життя? Чи бувають люди без принципів?
В історії багато прикладів, коли за принципи люди свідомо йшли на смерть, якщо ціною життя була зрада - віри. Батьківщини або друзів, адже змінити своїм принципам - означало втратити себе як людини, втратити повагу до себе.
ідеали
Ідеал - досконале втілення чогось, що становить вищу мету діяльності, прагнень.  Уявіть собі, що потрібно вибудувати їх у порядку убування. Які якості ви б поставили на перше місце?
Ідеал чоловіка: привабливість, вірність, мужність, мастеровітості, делікатність, розуміння.
Ідеал жінки: чарівність, вірність, жіночність, хазяйновитість, поступливість, розуміння.
Ідеал громадянина: колективізм, патріотизм, національна честь і гідність, совість, мужність, відповідальність.
Ідеал працівника: професійна компетентність, висока працездатність, організованість і діловитість, ділове співробітництво і самодисципліна, вимогливість до себе та інших, культура праці і ощадливість, потреба до самоосвіти, самовдосконалення.



Як відомо, всі люди унікальні, але усвідомити цю унікальність багато хто не може або не хочуть. А для цього потрібно всього лише пізнати себе, дати собі об'єктивну оцінку. Виявляється, це зовсім непросто. І навіть скласти об'єктивну характеристику в кінці 9 класу вдається небагатьом. Процес пізнання себе у кожного свій, індивідуальний, неповторний. Він буде тривати все життя. З пізнання себе починається і пізнання інших людей, і пізнання світу, і пізнання сенсу життя.












Всесвітній день здоров’я


День здоров’я - для всіх і всюди!
Всесвітня організація охорони здоров’я була створена на підставі принципу, згідно з яким передбачається, що всі люди повинні мати можливість для реалізації свого права на володіння найвищого досяжного рівня здоров’я. Наприклад, тема Всесвітнього дня здоров’я 2018 року - Загальне охоплення послугами охорони здоров’я: для всіх і всюди, а гасло - «Здоров’я для всіх».
У нашій суспільній свідомості вітає одна дуже проста думка, безпосередньо пов’язана з питаннями здоров’я і проблемами його відсутності. «Буде здоров’я - решта все, додасться», - так звучить це багатовікове спостереження. І дійсно, наявність або відсутність у людини цього найціннішого стану, докорінно визначає його повсякденне життя, соціальне і суспільне оточення. Здоров’я - це справжнє багатство, наявність якого ми з вами інколи ігноруємо. Здорові люди здебільш рідко замислюються про те, як правильно і розумно влаштувати свій побут і життєдіяльність, щоб їх здоров’я залишалося міцним і надійним на тривалу перспективу. Наше власне здоров’я дуже легко втратити. Люди, що страждають тими чи іншими, особливо хронічними захворюваннями, на практиці кажен день стикаються з масою проблем, які активно відволікають їх від справжнього повноцінного життя.
Міжнародний святковий день, спрямований на залучення широкої громадської уваги до цих проблем і питань - Всесвітній день здоров’я, відзначається щорічно 7-го квітня. Це свято увійшло в традицію, за даними проекту DilovaMova.com, з середини минулого століття. Дата святкування Всесвітнього дня здоров’я приурочена дню створення Всесвітньої організації охорони здоров’я, відомої нам під абревіатурою «ВООЗ», а точніше дню прийняття статуту цієї організації. Статут ВООЗ було прийнято 7-го квітня 1948-го року, тоді ж, на першій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я і виникла ідея проводити це міжнародне свято (WHA/A.2RES.35). До 1950-го року цей день відзначався 22-го липня, в день, коли сталася масштабна ратифікація запропонованого Статуту ВООЗ, потім День закріпився за нинішньою датою.
Традиції святкування Всесвітнього дня здоров’я нерозривно пов’язані з діяльністю всієї системи нашої охорони здоров’я. Працівники клінік, лікарень і госпіталів, ті хто так чи інакше з обов’язку професії і служби надає медико-санітарну допомогу всім, хто її потребує, як найкраще розуміють цінність здоров’я. Профілактика та увага до нашого власного здоров’я, - є основною метою проведених медиками в цей день акцій та заходів. Численні інформаційні матеріали, брошури та буклети, семінари, виступи фахівців і навіть концерти, які приурочені цьому Дню, в простій і доступній формі пояснюють нам важливість цієї позитивної ініціативи.
Здоров’я може мати дуже дорогу ціну. І переважно це стосується спроб повернути його на своє місце. У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання. Всім хворим - якнайшвидшого одужання. Медикам - хорошої матеріальної і технічної бази. Всім нам- бути здоровими.